Автор: МАРИНА КОЧЕТОВА
Рано чи пізно будь-який проект закінчується. Завершився і артистичний проект ''Алеко'', якого багато хто чекав з нетерпінням та цікавістю. Одноактна опера З. Рахманінова за мотивами поеми А. Пушкіна ''Цигани'', поставлена новоствореною канадською оперною компанією ''Нова Опера Ліра'', з величезним успіхом була показана в Оттаві в середині березня. Серед публіки було чимало російськомовних. Хтось із них назвав побачене та почуте шедевром, а у когось виникли питання до постановників та виконавців. Так чи інакше, у всіх слухачів залишився особливий післясмак, що виникає далеко не від кожної постановки.
У людей творчих, тобто тих, хто шукає, життя важче, ніж у тих, хто весь час витрачає на пошуки винного. Творчі люди постійно перебувають у стані активного пошуку. Вони невпинно шукають нових і нових шляхів, щоб порадувати глядача. Для якісного, достовірного виконання російської опери іноземним артистам доводиться витрачати багато часу та сил.
Російська опера – одна з наймолодших у сім'ї своїх європейських сестер, завдяки яким музичні критики довгий час розрізняли лише три стилі, як у галузі композиції, так і у сфері виконання – італійський, німецький та французький. У російській оперній музиці інший стиль, у ній простежується прагнення пов'язати музику зі словом. Важливу роль відіграє музична декламація, тобто речитатив. Якщо артист не володіє російською мовою, замахнутись на виконання російської опери – завдання дуже складне. Адже від артистів потрібно не просто вокально виконати свою партію, виразно вимовляючи слова російською, вміло розставивши логічні акценти. Кожен соліст повинен задуматися про душевний і фізичний стиль того чи іншого народу, вловити тон душі і тон жесту (в даному випадку циган Російської імперії). Найголовніше – точно передати правду почуття. Двох правд почуття немає, бо правда почуттів очевидна і відчутна.
Алеко, головний персонаж однойменної опери, не знайшов собі застосування в суспільстві, і це змусило його піти до простих циган, що спричинило трагічні наслідки. Головна тема постановки актуальна і актуальна сьогодні. Йдеться про вміння людьми будь-якої епохи робити правильний вибір. Наповнена трагізмом емоційна арія старого цигана на самому початку опери "Алеко", як я вважаю, має найважливіше значення, задаючи тон усьому спектаклю. На цьому прикладі хочу відкрити завісу таємниці створення сценічного образу оперним артистом.
Оскільки в рамках даного проекту мені пощастило попрацювати з оперними солістами та їхніми дублерами, я не просто спостерігала за процесом побудови образу, а брала участь у ньому, бачачи муки творчості зсередини. На роль старого цигана підібрати виконавця було неймовірно непросто, адже вона мала на увазі крім вокалу особливі акторські дані, які має далеко не кожен оперний співак. Вибір припав на досвідченого співака на ім'я Гарі з німецьким прізвищем Даль. Знаючи англійську, французьку та німецьку мови, Гарі опанував і італійську. Італійську техніку співу він освоїв під керівництвом відомого педагога з вокалу Л. Вуда, який навчався у Мілані. За багаторічну співочу кар'єру створювати складний образ героя, представивши його важкою для вивчення російською мовою, довелося вперше.
Формування сценічного образу – процес тонкий. Існує основа, від якої слід відштовхнутися у творчому пориві. Кожен актор усвідомленими зусиллями розуму і волі зобов'язаний виробити собі погляд на ту справу, яку він взявся. Спочатку йде так звана читка. Насамперед необхідно добре засвоїти всі слова лібретто, якщо мова іноземна, цей етап більш тривалий. Паралельно з роботою над словами йде засвоєння музичної партитури, обмірковування всіх дій персонажа, його відносин з іншими дійовими особами твори. Робота ефективна лише за умови, що артист зумів відчути атмосферу часу та середовища. На наступному етапі можна починати відшліфовувати нюанси та заучувати партію напам'ять. Одного інтелектуального зусилля замало. Настає стадія, коли має активно включитися уяву – вміння побачити зовнішній образ персонажа загалом, та був у характерних деталях. Вираз обличчя, поза, жест... Завдання таке, щоби при першій появі героя на сцені глядач відчув його характер. Гарі Даль із завданням блискуче впорався. Його уява, зіткнувшись із уявою автора, вловила ноту пластичного буття персонажа. Образ старого цигана у виконанні Г. Даля вийшов дуже переконливим, бо правдивий і добрий будь-який образ може бути виключно тією мірою, якою він переконує глядача.
Душею сценічної творчості є жест. Найменший рух обличчя, брів, очей – це і є жест. За сценічним жестом має простежуватися рух душі, інакше образ не вийде живим і художньо цінним, а буде лише звичайною мімікою. Виразність жестам надає правильно підібраний грим. Але це безпосередньо перед спектаклем...
Отже, в ході постановочних репетицій, старанно вивчивши партитуру, глибоко відчувши всю гаму душевних переживань свого героя, Гарі ретельно розробив інтонації та жести, досяг гармонії. У цьому полягало шліфування образу. Але шліфування – процес, а образ ще не готовий до кінця! Він довго продовжує дозрівати. Тому потрібна практика. Допомагати Гарі вживатися в образ приносило мені неймовірне задоволення. От якби всі люди, а не тільки артисти, як Гарі Даль, були б такими відповідальними, вдумливими та працездатними! Всі ці якості, помножені на талант, породжують те саме диво, заради якого глядач приходить до театру.
У учасників ''Алеко'' мало часу на підготовку – лише два місяці. Крім описаного мною вище, на кожній репетиції належало вводити нові деталі, які сприяли б ще більшій поглибленості переживань. Вміння знаходити нові фарби, яскравими, насиченими мазками, додаючи їх на палітру своєї творчості, Гарі Даль зумів впоратися із надзавданням. Його виступ залишив незабутній післясмак у слухачів, та й у нього самого. Ціна успіху з віком артиста зростає – все важче стає відновлюватися після вистави, якій віддано всі сили. Чого вартий приємний післясмак?!
Мистецтво – це вічне прагнення вперед, невтомна гонитва за новими, сильнішими враженнями. Для артистів так важливо у своїх ролях ніколи не повторюватися, а для глядачів важлива безперервність переживань, що сприяють появі приємного післясмаку.